Новинні пустелі в Україні
Визначаємо місця без новин
Визначаємо місця без новин
Поняття новинних пустель зародилося в медіадослідженнях США на початку 2000-х років, коли кількість місцевих паперових щоденних газет вперше суттєво знизилася на фоні розквіту digital-first медіа. Відповідно новинні пустелі позначали громади, які не отримували достатньої кількості перевіреної інформації про місцеві виклики та події.
Концептуалізація цього поняття відбувалася через розуміння того, що демократичний устрій у державі, а конкретно — США, починається з місцевого рівня. Отже, участь людей у житті своєї громади оздоровлює суспільство, а осмислена участь неможлива без стабільного потоку правдивої та перевіреної інформації.
Новинні пустелі — це спроба показати ті місця, де через відсутність місцевої преси здоровий розвиток демократичної системи опинився під загрозою. [6]
Концепція новинних пустель полягає в тому, що медіа невідривні від локації, де перебувають. Тому доволі активно розвиваються дослідження новинних пустель у різних країнах — Норвегії, Іспанії, Швейцарії, навіть Китаю. Нещодавно один із наукових журналів із дослідження медіа та комунікацій (Media and Communications) присвятив цілий випуск поняттю новинних пустель. Кілька досліджень із цього журналу ми цитуємо у цьому звіті. Цей випуск є у відкритому доступі, тому ми заохочуємо всіх, хто цікавиться медіадослідженнями, ознайомитися з журналом. Ми також запрошуємо долучитися до ширшої дискусії про новинні пустелі, яку, сподіваємося, розпочинаємо цим звітом.
В Україні ситуація достеменно невідома через брак попередніх досліджень. Але ми можемо припускати, що під час війни, після роздержавлення комунальних газет і реформи децентралізації ситуація з місцевими медіа суттєво змінилася. Щонайменше тимчасово окуповані території точно не отримують перевірену інформацію про свою громаду через об’єктивні причини. Цим дослідженням ми ж хотіли дізнатися, що відбувається з локальними медіа по всій Україні.
Метою дослідження було отримання інформації про райони, де ситуація з місцевими медіа може призвести до виникнення новинних пустель. Що, своєю чергою, може зашкодити демократичному розвитку країни.
Їхня поява прямо впливає на добробут спільноти. У місцях, де закриваються локальні медіа (або їх узагалі немає), громаді вимірювано гірше живеться. Частина рішень із розподілення ресурсів чи податків залишаються непідконтрольними, тому в місцевої влади менше ініціативи щодо відповідальності перед громадою. Дослідниця Джудіт Міллер у своїй статті 2018 року зачіпає цю проблему на прикладі функціонування американських локальних медіа. За її спостереженнями, в округах (counties), де місцева преса зникає, громада сплачує більші рахунки за комунальні послуги та отримує менш справедливий розподіл коштів місцевого бюджету. [1]
До того ж іноземні інвестиції на відбудову або вже заходять у різні сфери української економіки, або перебувають на етапі погодження. Підзвітність місцевої влади місцевій пресі необхідна вже зараз, щоби відновлення інфраструктури та/або проєкти з розвитку громади мали максимальну користь для членів громади. Тут варто зазначити, що ми не говоримо обов’язково про журналістські розслідування, а більше про щоденне висвітлення роботи місцевих органів влади та місцевих служб.
Ба більше, одним із основних предикторів (тобто чинників, за якими можна прогнозувати явище) зростання новинних пустель є розмір популяції конкретної територіальної одиниці. Що більше осіб проживає в якомусь місті, містечку, селищі, районі, то більша ймовірність, що там будуть хороші локальні видання [2]. Демографічна ситуація в Україні погіршується, тож що швидше вдасться ідентифікувати громади без незалежного інформування, то більше ресурсів вдасться залучити до створення або підтримки медіа у проблемних регіонах.
Ще один предиктор — історична тяглість. Що більше було медіа в регіоні, тим активніше бізнес підтримує медіа. У дослідженнях це пояснюється тим, що завдяки серйозній історичній тяглості зв’язок між медіа та платоспроможною аудиторією — місцевими рекламодавцями, жертводавцями, платоспроможними читачами — із часом зміцнюється настільки, що підтримувати медіа фінансово фактично стає звичкою [2]. Відповідно такі територіальні одиниці рідше ставатимуть новинними пустелями.
В Україні історична тяглість для медіа руйнується, бо воєнні дії десь або цілком унеможливили роботу незалежних видань, або суттєво зменшили спроможність місцевого бізнесу виділяти бюджет на рекламу в місцевих медіа. Такий кут зору на появу новинних пустель дає нам змогу оцінити історію преси в конкретному районі — чи конкурували між собою паперові видання до інтернету, чи, можливо, є якісь бренди з історією, яким місцева громада довіряла раніше. А отже — і спрямувати зусилля на відродження цього історичного зв’язку.
Щоб це дослідження мало висновки, справедливі для всіх регіонів, ми запропонували до методології поняття критичних інформаційних потреб. Визначення та концептуалізацію критичних інформаційних потреб ми запозичили в Анненберзької школи комунікацій та журналістики при Університеті Північної Каліфорнії [3].
Критичні інформаційні потреби місцевих громад — це інформація, яку члени громади використовуватимуть для:
розв’язання питань безпеки та здоров’я;
повного доступу до освіти, працевлаштування та бізнесу;
повноцінної участі в суспільному та політичному житті своїх громад.
Концепт критичних інформаційних потреб необхідний для дослідження, щоби визначити медіа, які щоденно й системно інформують свої громади. Початкове припущення цього дослідження про те, що свобода медіа є основою сталого демократичного розвитку, також ґрунтується на тому, що громадянам необхідна інформація про максимально повний спектр ситуацій та послуг для поінформованого вибору. Критичні інформаційні потреби (їх всього 8) включають інформування про:
надзвичайні ситуації та громадську безпеку;
систему охорони здоров’я;
освіту в регіоні;
місцеві транспортні системи;
економічний розвиток громади;
навколишнє середовище;
громадські ініціативи та суспільні послуги;
місцеву політику та врядування.
На жаль, маємо констатувати, що багато незалежних редакцій не потрапили на мапу винятково через те, що не покривають принаймні 6 з 8 потреб, визначених у методології. Такі видання або фокусуються на якомусь конкретному аспекті життя громади, або ж роблять лише великі матеріали, що виходять кілька разів на місяць. Без таких медіа функціонування громади не буде повноцінним, проте метою цього дослідження було картування класичних локальних видань, що покривають увесь спектр потреб.
Критичні інформаційні потреби тут стосуються основних суспільних послуг і сфер життя: громадської безпеки, системи охорони здоров’я, політики та врядування, системи освіти, транспортної системи, економічного розвитку, довкілля, громадських ініціатив. У розділі «Методологія» можна докладніше ознайомитися з кожною з критичних інформаційних потреб.
В межах дослідження ми проаналізували 11 областей. Це прифронтові та прикордонні області, що найбільше постраждали під час повномасштабного вторгнення. Ми працюємо зараз над збором даних по інших областях України і оновимо мапу, щоб мати повну картину по державі. Ці 11 областей складаються з 68 районів та м. Києва. Усього на обробленій території функціонують 879 редакцій, не враховуючи місцевих Telegram-каналів та інших неінституціоналізованих джерел інформування громади.
Відтак, ми ввели поняття «здоров’я» району, щоб звести всю інформацію до єдиного показника, який може бути візуалізованим, а відтак — осмисленим. У цьому дослідженні градація така:
«нездоровий» район — район, у якому відсутні локальні медіа й він не покритий виданнями з інших (сусідніх) районів; район, у якому відсутні локальні медіа й він покритий лише одним медіа з інших (сусідніх) районів;
«частково здоровий» район — район, у якому є ОДНЕ незалежне медіа АБО район, який покривають щонайменше два медіа з інших районів;
«здоровий» район — район, у якому базується два й більше незалежних медіа.
Основні результати цього дослідження представлені у трьох картах:
перша показує рівень здоров’я конкретного району України;
друга — ті райони, які є інформаційно покритими;
третя — ті райони, де базуються незалежні медіа.
Що ми бачимо зараз?
Здоров'я районів
Мапа 1. Мапа районів 11 областей України відповідно до їхнього здоров'я
Далі йтиметься про ключові особливості та тенденції, що помітили дослідники під час роботи над зібраними даними.
По-перше, після реформи з укрупнення районів на мапі ситуація не є критичною, попри наявність нездорових районів. За винятком тимчасово окупованих територій, більша частина районів здорова чи частково здорова. Одним із обмежень цього дослідження є те, що не було занурення на рівень ОТГ. Упевнені, якщо приближувати сильніше, ситуація буде гіршою.
По-друге, аналіз показав, що райони з обласними центрами завжди здорові. У кожному з обласних центрів є щонайменше одна незалежна редакція — регіональна філія «Суспільного» разом із «Українським радіо». Згідно з методологією дослідження, вони відповідають критеріям якісних та професійних медіа — є незалежними та задовольняють більшість критичних інформаційних потреб. До того ж це є природою центрів суспільного життя: там живе більше людей і працює більше бізнесів, а отже в них більша концентрація потенційних викликів та тем, які висвітлюють журналісти. Що більший ринок і вища суспільна активність — то більше редакцій можуть функціонувати завдяки цим ресурсам. [2]. Тому загалом в медіа (і в медіадослідженнях) менше згадуються назви населених пунктів, які є віддаленими від центрів (районні міста, села) [4].
Загалом у межах цього дослідження в 11 областях ми знайшли 879 редакцій, які точно функціонують на сьогодні. У середньому на одну область припадає 60–70 редакцій, що працюють, із них 10 або менше такі, які ми можемо назвати незалежними.
Найбільше незалежних редакцій ми знайшли у Харківській та Донецькій областях — 14 та 13 відповідно. Водночас Харківський район із 7 незалежними редакціями — найздоровіший район із тих, які ми дослідили.Найменше незалежних редакцій розташовані в Луганській і Дніпропетровській областях — 3 та 7 відповідно. У випадку з Луганською областю багато медіа на сьогодні просто перестали існувати через тимчасову окупацію. Тому всі медіа, які фактично обслуговують критичні інформаційні потреби мешканців Луганської області, наразі працюють поза нею як внутрішньо переміщені. Це твердження справедливе для всіх районів, які на карті позначені як частково здорові або здорові, але перебувають в окупації.
Окуповані території мають низку своїх особливостей. Тому ми виокремили висновки щодо цих територій в окремий підрозділ. Деякі видання позиціюють себе як ті, що обслуговують інформаційні потреби громад міст і селищ, що зараз перебувають в окупації. Ба більше, вони визначають свою місію як інформування й тієї частини громади, що виїхала з рідного міста та зараз перебуває в інших областях чи навіть країнах.
Проте доступ до самих видань із окупованих територій майже завжди обмежений окупаційною владою: або через блокування всього доменного імені .ua, або точковими актами, що націлюються на всю інфраструктуру медіа — включно з каналами у Telegram та Viber. Тому казати, що ті райони дійсно «здорові» чи «частково здорові», ми не можемо, бо не впевнені, наскільки взагалі можливий доступ до аудиторії в умовах окупації. Майже всі медіа з тимчасово окупованих громад — видання у вигнанні, які перебувають на підконтрольній частині України, маючи лише інформантів на місцях. Є кілька винятків, проте, знову ж таки, дуже складно сказати, наскільки сильно медіа базує свої операції саме в тимчасово окупованих громадах.
Окремо ми дивилися й на покриття медіа — жителів яких районів вони інформаційно обслуговують. Зазвичай видання говорять лише про населений пункт та/або район, де перебувають їхні потужності, — медіа з умовної Шостки говорить лише про Шостку та Шосткинський район. Іноді зустрічаються організації, які вбачають свою мету в покритті цілої області чи регіону. З мапи нижче можна приблизно дізнатися, у скількох медіа можна прочитати, подивитись або послухати перевірену інформацію про конкретний район.
Покриття районів 11 областей України
Покриття — висвітлення новин району у щонайменше 10 публікаціях медіа за тиждень.
Мапа 2. Покриття районів медіа
Виникає резонне питання — чому ж так? Відсутність локальних медіа у деяких районах пояснюється все тими ж чинниками, про які ми говоримо протягом останніх років: нестача кадрів у регіонах (через комплекс причин — нижчий престиж професії, швидкий перехід працівників до національних або міжнародних медіа, малий редакційний ресурс на утримання та навчання якісних спеціалістів), відсутність культури фінансової підтримки видань, закриття основних інформаційних потреб Telegram-каналами тощо.
На жаль, ми не можемо звернутися до демографічних даних чи регіональних економічних показників через їхню відсутність. Держстат із затримкою публікує деякі статистичні бюлетені через воєнний стан, а регіональні економічні показники не публікує із січня 2022 року. Одне з досліджень якраз звертає увагу на те, що зв’язок медіа із місцевими бізнесами допомагає запобігти утворенню новинних пустель [2]. А без знання кількості населення та його соціально-демографічних характеристик складно прогнозувати аудиторію видання та загалом обсяг ринку конкретного регіону. Соціально-економічний аналіз областей — це один із наступних кроків для поглиблення знань про новинні пустелі в Україні.
До здійснення подальших розвідок користуватимемося поясненням про історичну тяглість регіону й наявність усталеної практики незалежних медіа. Воно абсолютно точно не пояснює важливості одного конкретного харизматичного лідера, який може створити кілька малих видань у межах одного району. Воно також не пояснює здоров’я малонаселених районів на кшталт Корюківського в Чернігівській області, де населення райцентру не перевищує 20 000 людей. Проте його можна застосувати до районів, які ми знаємо як культурні центри — Харків таким і був протягом останніх десятиліть. Саме тому Харківський район є лідером із незалежних редакцій в Україні.
Регіон базування медіа у районах 11 областей України
Базування — район, у якому перебуває основна частина редакції або головний офіс; у випадку редакції з тимчасово окупованих територій — район, чиїх жителів задовольняє критичні інформаційні потреби
Мапа 3. Регіони базування медіа
Ми тільки почали дізнаватися, що відбувається з медіа в регіонах на макрорівні. Усі презентовані тут мапи — це лише початок дискусії про те, що багато громад у країні не отримують перевіреної та незалежної інформації про себе. Зокрема медіа, що покривають райони без своїх видань, дуже часто цитують лише офіційні джерела (міську владу, військові адміністрації, поліцію, прокуратуру). Протягом збору даних були випадки, коли газети на 8 шпальт цілком складалися з передруків пресрелізів без оригінальних журналістських матеріалів. Де в чому ці медіа нагадують концепт «привидів» [7] — видань, які оперуються з-за меж громади без занурення в контекст. І це також окрема тема для дослідження.
Попри це, статус новинної пустелі не означає, що її мешканці нічого не знають про свій район/регіон/місто. Багато інформації надходить зі сторінок друзів і знайомих у соцмережах [5]. У випадку України — місцевих Telegram-каналів, які дають інформацію.
«Цього року Telegram залишається основною соцмережею для споживання новин, демонструючи значне зростання до 72 %», — щорічне опитування USAID/Internews про медіаспоживання. [8]
У нашому дослідженні ми не могли врахувати ті канали, у яких неможливо відстежити структуру власності, тож «нездорові» райони можуть мати достатньо ресурсів інформування для громади, які не підпадають під класичне визначення медіа. І це є викликом для подальших досліджень цієї теми або інформаційних екосистем конкретних областей чи міст.
А поки сподіваємося, що організації з підтримки медіа — як сервісні, так і донорські — надалі сфокусуються на зменшенні кількості та площі новинних пустель.
Judith Miller (2018). News Deserts: No News is bad News (Urban Policy, Manhattan Institute).
Edward Malthouse and Jaewon Choi and Zach Metzger and Larry DeGaris (2023). Forecasting Future News Deserts.
Friedland, Lewis, Philip M.Napoli, Katya Ognyanova, Carola Weil, and Ernest J.WilsonIII. 2012. Review of the Literature Regarding Critical Information Needs of the American Public. http://transition.fcc.gov/Literature_Review.pdf.
Vogler, D., Weston, M., & Udris, L. (2023). Investigating News Deserts on the Content Level: Geographical Diversity in Swiss News Media. Media and Communication, 11(3), 343-354. https://doi.org/10.17645/mac.v11i3.6794
Collier, Jessica R., and Emily Graham. 2022. Even in “News Deserts” People Still Get News. Austin: Center for Media Engagement.
Abernathy, P. M. (2018). The expanding news desert. Chapel Hill, NC: Center for Innovation and Sustainability in Local Media, School of Media and Journalism, University of North Carolina at Chapel Hill.
Cross, A., Mark Caro | Local News Ini, & Reger, R. (2023, December 5). Rural Mirages: Shattered Papers and “ghosts” without local news. Local News Initiative. https://localnewsinitiative.northwestern.edu/posts/2023/12/05/ghost-newspaper-solutions/
Українці значною мірою покладаються на telegram канали для отримання новин під час війни. Internews in Ukraine. (2023, November 1). https://internews.in.ua/uk/news/ukraintsi-znachnoiu-miroiu-pokladaiutsia-na-telegram-kanaly-dlia-otrymannia-novyn-pid-chas-viyny/
Максим Срібний
керівник відділу досліджень у Media Development Foundation, магістр Могилянської школи журналістики
Поліна Липова
дослідниця у Media Development Foundation, магістр з комунікацій Києво-Могилянської академії, соціологиня.
Оксана Буць
Дослідниця у Media Development Foundation, соціологиня, випускниця бакалаврської програми Соціології УКУ та магістерської програми Соціології НаУКМА.
Євген Коген
Асистент дослідника у Media Development Foundation, випускник магістерської програми Історія філософії НаУКМА, з досвідом роботи в національних та регіональних медіа.
Наталія Федор
Асистентка дослідника у Media Development Foundation, соціологиня, випускниця бакалаврської програми Соціології УКУ.
Анастасія Товстановська
Асистентка дослідника у Media Development Foundation, студентка УКУ програми "Соціологія"
Андрій Боборикін
автор ідеї
Виконавчий директор УП. Фахівець з цифрового маркетингу, розвитку медіапродуктів та медіаспільнот, побудови моделей фінансування для медіа
Дослідження підготовлене за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю Media Development Foundation і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу
