Менеджмент медіаорганізацій страждав від поєднання обов'язків різних посад в одній людині ще до повномасштабного вторгнення. Проте нестабільна кількість працівників, необхідність працювати з різних куточків країни та надзвичайне навантаження на психіку змушують працівників медіаорганізацій брати на себе обов'язки які зовсім не пов'язані з їхньою кваліфікацією. До того ж стратегічне та операційне планування, яке і до вторгнення було імплементовано не всюди, наразі звузилось до горизонту в тиждень

Географія релокації

До 24 лютого 2022 року, редакції, які взяли участь у дослідженні, були рівномірно розподілені по всіх областях України, із незначним переважанням респондентів з Одеської та Запорізької областей (по 3 респонденти в цих областях, водночас інші області представлені 1-2 респондентами).

Втім, на момент заповнення опитувальника (середина квітня), географічний розподіл базування редакцій змінився: із переважанням Івано-Франківської, Вінницької, Запорізької та Одеської областей (по 2 респонденти в кожній).

Таким чином, ми відзначаємо переміщення редакцій із потенційно небезпечних для роботи та проживання міст у більш безпечні західні регіони. Проте також видно, що 60,5% редакцій залишились працювати у своїх регіонах.

Зміна кількості працівників

В майже половини — 48,64% респондентів — не змінилася кількість працівників у редакції. При цьому редактори та медіаменеджери, які заповнювали опитувальник, вказували, що вони докладають зусиль для того, аби зберегти основний склад редакції.

В 33,28% опитаних медіа кількість працівників навпаки, збільшилася. При чому мова йде про повноцінних членів команди, і лише в поодиноких випадках — це фрілансери чи волонтери.

‍17,93% респондентів вказали, що їхня команда зменшилася. При цьому провести кореляцію із географічним розташуванням редакцій не вдалося: зменшували кількість працівників медіа як зі сходу країни, так і з центральних, південних та західних областей.

‍Під найбільшим ризиком скорочення опинилися фрілансери: 3 з 39 опитаних медіа перестали співпрацювати саме з цим типом працівників, при цьому основний склад редакції ці медіа зберегли. І лише одне з опитаних медіа почало залучати фрілансерів як доповнення до основної команди, склад якої залишився незмінним.

Розподіл обов'язків

Попередні дослідження показували, що планування та розподіл обов'язків всередині команди все ще є проблемою для розвитку медіаорганізацій. Хоча вони все більше демонструють прагнення до стратегії та прогнозування власної діяльності. Війна точно не "обнулила" цей потяг, але суттєво його послабила, додавши хаотичну різноманітність підходів до організації робочих процесів.

Загалом можна спостерігати, що в редакціях існують на сьогодні три різні способи справлятися із розподілом обов'язків.

‍Перший (47% видань) – збереження умовно "довоєнного" поділу. Це редакції, які змогли або через перебування у більш безпечних містах, або через швидку адаптацію до нових умов зберегти більшу частину своїх працівників і, відповідно, процесів. Звісно, психоемоційний стан команди та загальна безпекова ситуація не дозволяють всім демонструвати довоєнний рівень продуктивності праці, але зі збереженими процесами редакції можуть поступово переходити на воєнні рейки більш осмислено.
‍
‍Другий (29% видань) – суттєве розширення обов'язків членів команди, враховуючи додаткову зайнятість працівників як волонтерів або службовців ТрО та нові умови дистанційної роботи. Редактори стають грантовими менеджерами, журналісти ведуть сторінки в соцмережах, всі долучаються до створення матеріалів:

Третій (24% видань) – позмінна робота та чергування без чіткого розподілу обов'язків. Такий формат описується цитатою "всі роблять все". Подібний розподіл не залежить від географії перебування команди.

Психоемоційний стан команди

Найчастіше редакції розповідають про те, що їхні команди почувають себе виснаженими (опитування проводилось після 40-го дня повномасштабного вторгнення). Виснаження настає через низку причин:

нічні повітряні тривоги, які порушують режим сну;

особистісні переживання, пов'язані з безпекою рідних;

відсутність вихідних (деякі редакції перейшли на позмінну роботу).

Відповідно, страждає продуктивність праці та комунікація всередині команди. Звісно, тут також впливає той фактор, що редакції повернулися до дистанційної роботи всередині команди (деякі працівники виїхали та не можуть повернутися). Але також і загальний несприятливий фон загострює емоційні зриви та конфлікти. Деякі редакції визнають, що цикл напруженість-зрив-стабільність-напруженість схильний повторюватися. Психологічне навантаження на членів команди є однією з найбільших проблем, з якими стикнулися редакції. 61,44% медіа кажуть, що зазнають такої проблеми.

‍При цьому приблизно половина редакцій висловлює також і розуміння важливості власної роботи в межах спільних зусиль усього суспільства, що дозволяє відчувати стриманий оптимізм:

Можна побачити, що у порівнянні з першими днями агресії, в деяких редакціях змогли дати раду надмірним емоціям через загальну стабілізацію, залучення послуг психолога, осмислену діяльність, яка, на думку працівників редакцій, прискорює та наближає перемогу над ворогом:

Проте відірваність від рідних міст та щоденні новини про обстріли ситуативно погіршують самопочуття працівників, підвищують тривожність та повертають у цикл стабільності й зривів.

Відсоток потужностей роботи

Ефективність своєї роботи змогли відрефлексувати 33 з 39 респондентів.46,08% медіа відзначають, що відсоток потужностей їхньої роботи знизився. Серед причин: збільшення потоку новин і водночас психологічний тиск на команду, релокація редакцій та розпорошеність команд, повітряні тривоги. Незначне зниження (потужність роботи в межах 90-70% від звичайного) відзначили 7 респондентів (17,92%). Ще 6 вказали, що потужності їх роботи впали нижче 50% від звичайного (15,36%).

Не зважаючи на складнощі, є й такі медіа, які змогли наростити свій робочий потік — таких 23,04%. Ще 15,36% змогли зберегти той же рівень потужності роботи, що і до військової ескалації.

Горизонт планування

В одній із попередніх секцій 38,4% респондентів вказали, що однією з проблем у їх роботі є неможливість планувати наперед. Переважна більшість редакцій нині планують свою роботу лише на тиждень наперед — таких 35,84%. Ще 15,36% медіа працюють із горизонтом планування в 3 дні. Одна із редакцій, яка долучилася до опитування, взагалі планує лише на 1 день наперед. Втім, є і такі медіа, які планують роботу на 6 місяців та до кінця року — по 5,12% відповідно. Ще 15,36% планують на місяць наперед, а 7,68% — на кілька тижнів.

Додаткові проблеми

Серед інших поширених проблем медіа — нестача людських ресурсів (46,08%), доступ до героїв (35,84%), відсутність можливості планувати роботу (38,4%). 23,04% респондентів відзначили також ускладнений доступ до інфраструктури як одну з проблем, з якою вони стикаються. 28,16% не можуть гарантувати безпеку для всіх членів команди. 10,24% вказали на недовіру з боку суспільства до журналістів. Ще три редакції відзначили ризики, пов'язані з можливою мобілізацією журналістів: частина редакції може в будь-який момент випасти з роботи, а через брак кваліфікованих кадрів швидко вирівняти ситуацію не вийде.

У першу чергу варто сказати, що не всі зараз думають про ріст та розвиток, враховуючи поточні обставини. 6 редакцій (або 15,4%) вказали, що зарано говорити про будь-який ріст, коли на меті стоїть просте збереження редакції, а з плануванням на майбутнє є складнощі.

Інші ж редакції мають наснагу та сили шукати можливості розвитку власних організацій в створенні нових форматів, залучення додаткового фінансування і, відповідно, нових членів команди, співпраці з іншими редакціями.

Деякі редакції відчули, що наростили частину нової аудиторії. Особливо це стосується медіаогранізацій в регіонах, які прийняли внутрішньо переміщених осіб на своїй території. Відповідно, редакції вбачають можливість росту у задоволенні нових інформаційних потреб, які виникли протягом останніх двох місяців. Нові аудиторії з'являються і за кордоном через цікавість до подій в Україні. Редакції кажуть, що можливість співробітництва із іноземними журналістами у спільних проєктах теж може бути точкою росту видання.

Декілька редакцій говорять про те, що відчувають потребу розвивати місцеві спільноти та об'єднувати спільні зусилля громад. Така думка панує через те, що редакції відчули мобілізаційну силу спільнот та побачили це в показниках власної аудиторії, які, за їхніми словами, зросли в декілька разів (особливо це стосується Telegram)

Відповідно основними способами досягнення цих точок росту редакції називають:

• подачу заявок на грантове фінансування (28,2%)
• щоденну наполегливу працю (12,8%)
• виділення часу та тих ресурсів, які залишилися на виробництво нового контенту (10,3%)

Інші думки, такі як впровадження коротко- та середньострокового планування, переклад субтитрів для відео та власних текстових матеріалів, реорганізація дистрибуції, зазначали по 1 редакції.

61,5% редакцій мають план на "після перемоги". Якщо прибрати відповіді про святкування, то вийде така картина. Висловлений загальний сентимент – бажання повернутися до довоєнних практик і правил. У медіа був чіткий план, стабільність, що дозволяло планування і можливість вчитися. Також видно, що є запит на зближення різних регіонів країни та учасників регіональних спільнот. Редакції хочуть після війни поїхати робити репортажі про визволені міста, зберігати пам'ять про війну серед звичайних жителів, відбудовувати спільноти з тих, хто виїхав і повернувся назад.

Ті редакції, що мають такий план, позначають свою готовність дивитися в майбутнє, яке, як відчувається, нестиме в собі потужний оновлювальний потенціал. Тому редакції хочуть оновити сайт, регулярно робити нові для себе формати контенту. В цілому медіа націлені зробити якісний стрибок в організації своєї роботи, наприклад, через створення медіахолдингу.

Цікаво також відзначити, що у планах "після перемоги" набагато менше присутня фінансова складова. Поодинокі редакції кажуть, що треба буде диверсифікувати доходи та потужніше працювати з моделями монетизації, які в основі мають фінансування за рахунок аудиторії.

З глибинних інтерв'ю та розуміння ситуації в редакціях випливає те, що план на "після перемоги", в цілому, написаний широкими мазками – як бажана діяльність, візія або утопія, а не безпосередня стратегія.